Словник української мови (1927)/виляти
| ◀ виляскувати | Словник української мови В виляти |
вимагання ▶ |
|
Виля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181. 2) Уклоняться от работы. Виляти молотникові не можно… трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. III. 197. *3) Увиваться. Чого ти виляєш коло неї? — Вона тобі однаково не повірить. Діти виляють коло матері, сахару хотять випрохати. Крим.