Словник української мови (1927)/виманювати

by Борис Грінченко

◀ вимантачити

Словник української мови Борис Грінченко В виманювати

вимастити ▶

Київ: Горно, 1927

Вима́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́манити, ню, ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.