Словник української мови (1927)/вимовчувати
| ◀ вимовчати | Словник української мови В вимовчувати |
вимога ▶ |
|
*Вимо́вчувати, чую, єш, сов. в. ви́мовчати, чу, чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже… Рудч. Ск. I. 208. 2) Промолчать известное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.