Словник української мови (1927)/винагороджувати

by Борис Грінченко

◀ винагорода

Словник української мови Борис Грінченко В винагороджувати

винагородити ▶

Київ: Горно, 1927

Винагоро́джувати, жую, єш, сов. в. ви́нагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу… — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.