Словник української мови (1927)/виникати
| ◀ виникання | Словник української мови В виникати |
виникнути ▶ |
|
Виника́ти, каю, єш, сов. в. ви́никнути, ну, неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков божов ружа проквітаєт, а з тої ружи пташок виникаєт. Гол. II. 7. 2) Следовать, последовать.
Ви́никати, каю, єш, гл. Исходить всюду заглядывая. Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не робить. Харьк.