Словник української мови (1927)/винний
| ◀ виніжувати | Словник української мови В винний |
винник ▶ |
|
I. Ви́нний, а, е. 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном. 2) Должен, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця.
II. Ви́нний, а, е. 1) Винный. Камінне серце, а винний смак — чому то так? Ном., стр. 294, № 162. 2) Виноградный. Ой сіяла винні квіти із приполу… Мет. 139.