Словник української мови (1927)/випалювати

by Борис Грінченко

◀ випалювання

Словник української мови Борис Грінченко В випалювати

випаляти ▶

Київ: Горно, 1927

Випа́лювати, люю, єш, сов. в. ви́палити, лю, лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? Рудч. Ск. I. 94. 2) Стрелять, выстрелить, выпалить, дать залп. Випалив, і лях схилився набік. Стор. М. Пр. 131.