Словник української мови (1927)/випар

by Борис Грінченко

◀ випанок

Словник української мови Борис Грінченко В випар

випарити ▶

Київ: Горно, 1927

*Ви́пар, ру, м. 1) Испарение. І синій чад, змішавшись з нудним запахом воску та з випаром тіл, висів над глухим гомоном в хаті. Коцюб. 2) Выпаривание. Сл. Нік.