Словник української мови (1927)/випихач
| ◀ випихати | Словник української мови В випихач |
випідпідьомкатися ▶ |
|
Випи́хач, ча, м. Выталкивающий, изгоняющий. Старику говорили о его детях: Се твої випихачі: тебе випхнуть з світа, а сами зостануться. Черниг. у.