Словник української мови (1927)/випихач

Матеріал з Вікіджерел

Випи́хач, ча, м. Выталкивающий, изгоняющий. Старику говорили о его детях: Се твої випихачі: тебе випхнуть з світа, а сами зостануться. Черниг. у.