Словник української мови (1927)/випливати
| ◀ виплив | Словник української мови В випливати |
виплигнути ▶ |
|
Виплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пливти и ви́плисти, пливу, веш, гл. 1) Выплывать, выплыть. Випливає з води мати. Шевч. 24. Випливає щука. Рудч. Ск. II. 105. Виплив човен з очерету. Із-за лісу. Шевч. 150. *2) Выходить, выйти из берегов. Потім ріка вже не випливала, — люди зібрали свою працю з поля. Борд. 82.