Словник української мови (1927)/виправдитися
| ◀ виправдити | Словник української мови В виправдитися |
виправдувати ▶ |
|
Випра́вдуватися, дуюся, єшся, сов. в. ви́правдатися, даюся, єшся и ви́правдитися, джуся, дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хотів ся виправдати. Вх. Лем. 398. Як не піймав його, то він там виправдиться. Новомоск. у.