Словник української мови (1927)/випрохувати
| ◀ випрохати | Словник української мови В випрохувати |
випрохуватися ▶ |
|
Випро́хувати, хую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випро́шувати, ви́просити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.