Словник української мови (1927)/виробляти
| ◀ виробляння | Словник української мови В виробляти |
вироблятися ▶ |
|
Виробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́робити, блю, биш, гл. 1) Выделывать, выделать, делать. У Батурині сірі сукна виробляють. Черниг. у. Благословіть нас, мамо, коровай виробляти! Грин. III. 501. 2) Вырабатывать, выработать; обрабатывать, обработать, отделать. Ми не виробили собі під византийщиною культури, рівноважної з римською. К. ХП. 65. Чесним потом виробляти із неволі волю. О. 1862. X. 31. (Поема) ще не вироблена, тим і не посилаю. Шевч. (О. 1861. X. 12). У гуцулов-гончаров виробля́ти гли́ну — мешать руками, окончательно ее размягчая и делая готовой для работы. Шух. I. 260. 3) Срабатывать, сработать известное количество, зарабатывать, заработать. Хоч і не заробе багато, а все за хліб виробе. Грин. II. 73. Ти, кажуть, громадську отару пасеш, рублів з півсотні виробляєш. Мир. ХРВ. 51. 4) — си́лу. Истрачивать, истратить на работе силу. Ой щоб тобі, ґосподине, хоріти, боліти: виробив я свою силу та на твої діти. Грин. III. 556. 5) Истощать, истощить, измучить работой. Кінь не везе, бо дуже вироблений. Змиев. у. О земле: истощать, истощить частыми посевами. Виробили так землю, що вже нічого не родить. 6) Прорабатывать, проработать известное время. (Повинен) ти мені цілий год робити ту роботу, що я загадаю. Як виробиш, так навчу, а не виробиш, — не навчу. Мнж. 72. 7) Выделывать, проделывать, проделать. Хто ж се виробля? Св. Л. 50. Оттаке-то людям горе чума виробляла. Шевч. 545.