Словник української мови (1927)/вирубати
| ◀ вироюватися | Словник української мови В вирубати |
вирубувати ▶ |
|
Вируба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́рубати, баю, єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів. 4) Ля́хом вируба́ти. Говорить по-польски, (об украинце). Ой п'є Сава і гуляє, ляхом вирубає. Нп.