Словник української мови (1927)/висипати
| ◀ висипляння | Словник української мови В висипати |
висипатися ▶ |
|
Висипа́ти, па́ю, єш, сов. в. ви́сипати, плю, пеш, гл. 1) Высыпа̀ть, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множестве. Висипали запорожці — лиман човни вкрили. Шевч. 49. 4) Насыпа̀ть, насыпать. Та висип же, мила, високу могилу. Мет. 98. 5) Усыпа̀ть, усыпать.