Словник української мови (1927)/вислухати

by Борис Грінченко

◀ вислухання

Словник української мови Борис Грінченко В вислухати

вислухач ▶

Київ: Горно, 1927

Вислуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́слухати, хаю, єш, гл. 1) Выслушивать, выслушать. Все вислухав, що до його тітка говорила. Рудч. Ск. II. 94. 2) Слушать, прослушать.