Словник української мови (1927)/височити
| ◀ височиня | Словник української мови В височити |
височитися ▶ |
|
Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, делать высоким. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листє да широчила, не ти сеє гиллє да височила. Гол. III. 158.