Словник української мови (1927)/виспівувати
| ◀ виспівач | Словник української мови В виспівувати |
виспінути ▶ |
|
Виспі́вувати, вую, єш, сов. в. ви́співати, ваю, єш, гл. 1) Только несов. в. Петь, распевать. Любо він було пісні виспівує ясними зорями. МВ. II. 11. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51. 2) Добывать, добыть пением. Виспівав собі дівчину любу та гарну. МВ. II. 12. 3) Петь, пропеть. А як думу виспіваю, сяду в чистім полю. Млак. 92. 4) Выражать, выразить пением. Виспіває горе. Левиц. I. 35. Вона наче мою долю виспівує. Г. Барв. 393. 5) Только сов. в. Пропеть известное время. Таке співуче, що ввесь день тобі виспіває. 6) Терять, потерять от пения. Увесь голос виспівав і бандуру потрощив. Стор. I. 94.