Словник української мови (1927)/вистигати
| ◀ висти | Словник української мови В вистигати |
вистилати ▶ |
|
Вистига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стиг(ну)ти, гну, неш, гл. 1) Поспевать, поспеть, успевать, успеть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Лис. III. № 7. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Г. Барв. 242. Вистигти на божу службу. Г. Барв. 156. 2) Спеть, поспеть, зреть, созреть. 3) Остывать, остыть.