Словник української мови (1927)/вистинати
| ◀ вистилати | Словник української мови В вистинати |
вистіг ▶ |
|
Вистина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́стинати, наю, єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. К. Кр. 15. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий. Голов.