Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/витирач

Матеріал з Вікіджерел

Вити́рач, ча, м. В верхнем мельничном жернове: находящаяся в отверстии палочка, счищающая приставшую к стенкам отверстия муку. Мнж. 481.