Словник української мови (1927)/витривал

by Борис Грінченко

◀ витрибки

Словник української мови Борис Грінченко В витривал

витривалий ▶

Київ: Горно, 1927

Витрива́л, лу, м. 1) Невспаханное место между полями. Ми сіли на витривалі. Екат. у. (Залюб.). *2) Открытое место. Поставив хату на витривалі, за селом… стоїть хата на всі чотирі вітри. Сл. Яворн. (Испорченное — интервал?).