Словник української мови (1927)/витрюхати
| ◀ витрушуватися | Словник української мови В витрюхати |
витрясати ▶ |
|
Витрюха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́трюхнути, ну, неш, гл. = Витруха́ти, ви́трухнути. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрюхла, випала. Мир. Пов. II. 111.