Словник української мови (1927)/вишуміти
| ◀ вишукувати | Словник української мови В вишуміти |
вищати ▶ |
|
*Ви́шуміти, млю, миш, гл. 1) О хмеле: выветриться. Від тої вашої чорної «кагди», — казав світліший, — хміль мені з голови вишумів. Лепкий. 2) Ви́шуміти хло́пцем. Бурно провести молодость. Вишумів хлопцем, а тепер людський біль не дає розкоші його широкій душі. Лепкий.