Словник української мови (1927)/вогонь

by Борис Грінченко

◀ вогоник

Словник української мови Борис Грінченко В вогонь

вогорити ▶

Київ: Горно, 1927

Вого́нь, гню́, м. = Ого́нь. З вогню та в поломінь. Ном. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Ном. № 2644. Коли бог не годить, то й вогонь не горить. Ном. № 15. Викресати вогню. Ум. Во́гник, во́гничок, вого́ник. У лісі вогоник блима. Мнж. 147.