Словник української мови (1927)/вода
| ◀ вогорити | Словник української мови В вода |
водвуд ▶ |
|
Вода́, ди́, ж. Вода. Тихо-тихо Дунай воду несе. Мет. 14. Ой я гляну в чисту воду да на свою вроду. Мет. 65. Не все те переймай, що на воді пливе. Посл. Щоб росло — як з води йшло. Мил. 43. Будь здорова як вода! По во́ду піти́. Пойти к колодезю, к реке набирать воду. Ой пійду я да до броду по воду. Мет. 65. За водо́ю піти́. Пойти за течением воды, т. е. исчезнуть, пропасть. Не дав мені господь пари, та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою. Нп. І за холо́дну во́ду не ві́зьметься. Решительно ничего не делает, пальцем не двинет. Увесь день божий сидить та ґави ловить і за холодну воду не візьметься. МВ. I. 26. Нема́ й проми́тої води́ (кому). Постоянные преследования (кого). І ступити мені не дасть; уже нема мені й промитої води. МВ. I. 21. Вода́ живу́ща й зцілю́ща. Живая и мертвая вода (в сказках). Си́льна, бе́зсильна вода́ (в сказках). Вода, дающая и отнимающая силу. См. Си́льний. Те́плі во́ди = Ви́рій. Драг. 7. *Вели́ка вода́. Половодье. Сл. Нік. *Го́жа вода́. Питьевая (хорошая) вода. Сл. Нік. *Вода́ збува́є. Вода убывает. Сл. Нік. Ум. Води́ця, води́чка, води́ченька, во́донька.