Словник української мови (1927)/волочитися
| ◀ волочити | Словник української мови В волочитися |
волочище ▶ |
|
Волочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився. Нп. Копі́йка воло́читься (у ко́го). Есть деньги. Котл. НП. 351.