Словник української мови (1927)/волочок
| ◀ волочка | Словник української мови В волочок |
волошечка ▶ |
|
Волочо́к, чка́, м. 1) Ум. от во́лок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снурке, которой вынимают из бочки водку для пробы. Сим. 96. Горілку, то що, возять у Січ.... Привезеш горілку, то й прийде купувать і зараз бере волочок, тягає, сам п'є і душ десять частує. ЗОЮР. I. 156.