Словник української мови (1927)/вонка
Зовнішній вигляд
◀ вонітувати | Словник української мови В вонка |
вонливий ▶ |
|
Во́нка, нар. Вне; вон, из дома. Угор. А чому ти, моя мила, вонка не в'ходила, коли мене та на дворі собака гонила? Гол. IV. 500.