Словник української мови (1927)/воркотати
Зовнішній вигляд
◀ воркотання | Словник української мови В воркотати |
воркотіти ▶ |
|
Воркота́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849). 58. *2) Ворковать. 3) Кричать. Сл. Нік.