Словник української мови (1927)/воркувати
Зовнішній вигляд
◀ воркування | Словник української мови В воркувати |
воркун ▶ |
|
Воркува́ти, ку́ю, єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.