Словник української мови (1927)/вороб'я

by Борис Грінченко

◀ воробчиха

Словник української мови Борис Грінченко В вороб'я

вороб'ячка ▶

Київ: Горно, 1927

Вороб'я́, б'я́ти, с. 1) = Гороб'я́. 2) Маленький ребенок (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить. Гол. I. 116.