Словник української мови (1927)/ворок
| ◀ ворозький | Словник української мови В ворок |
ворон ▶ |
|
Во́рок, ка, м. 1) Мешок. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Вороком. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мешочек со скошенной нижней частью так, что внизу только один угол, — служит для отдавливания творога. Ум. Во́рочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого-небудь ворочок. О. 1862. I. 73.