Словник української мови (1927)/вправний
| ◀ вправа | Словник української мови В вправний |
вправність ▶ |
|
*Впра́вний, а, е. Ловкий; привычный. Вже то мусить бути віз не аби-який добрий, щоб не розтренькався…, вже то мусять бути коні не аби-які вправні і не аби-як гостро ковані, щоби не порозбивали собі копита об гостре креміння. Франко.