Словник української мови (1927)/вівчарь
| ◀ вівчарувати | Словник української мови В вівчарь |
вівчий ▶ |
|
Вівча́рь, ря́, м. Пастух овец. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівча́рик.
| ◀ вівчарувати | Словник української мови Борис Грінченко В вівчарь |
вівчий ▶ |
|
Словник української мови — В
вівчарь
Борис Грінченко
1927
Вівча́рь, ря́, м. Пастух овец. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівча́рик.