Словник української мови (1927)/відвалювати

by Борис Грінченко

◀ відвалювання

Словник української мови Борис Грінченко В відвалювати

відвалюватися ▶

Київ: Горно, 1927

Відва́лювати, люю, єш, сов. в. відвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрезывать, отрезать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.