Словник української мови (1927)/відвістити

by Борис Грінченко

◀ відвінувати

Словник української мови Борис Грінченко В відвістити

відвість ▶

Київ: Горно, 1927

Відвісти́ти, віщу́, сти́ш, гл. Послать весть, известие в ответ, ответить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила…, що Микола добра людина. О. 1861. VIII. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).