Словник української мови (1927)/відгожатися
| ◀ відгодовувати | Словник української мови В відгожатися |
відголос ▶ |
|
Відгожа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. відгоди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться в беде. Гонять вовки козу. Коза каже… «Оборони!» Той… узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі». Грин. II. 64.