Словник української мови (1927)/відгризатися

by Борис Грінченко

◀ відгризати

Словник української мови Борис Грінченко В відгризатися

відгрібати ▶

Київ: Горно, 1927

Відгриза́тися, за́юся, єшся, сов. в. відгри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. 1) Отгрызаться, отгрызться. Вовчими зубами відгризуся, ведмежою силою відборюся. Чуб. I. 95. 2) Отгрызаться, отгрызться, отбраниться. Як напало на мене семеро перекупок, то ледві одгризлась. ЗОЮР. I. 147.