Словник української мови (1927)/віддирати
| ◀ віддиматися | Словник української мови В віддирати |
віддиратися ▶ |
|
Віддира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відде́рти и відідра́ти, деру́, ре́ш, гл. 1) Отдирать, отодрать, отрывать, оторвать. Відірвав нитки, утяг у голку та й почав пришивати до чумарки те, що віддер. Харьк. 2) Только несов. в. Отплясывать, откалывать. Метелиці та гопака гуртом віддирають. Шевч.