Словник української мови (1927)/віддячити

by Борис Грінченко

◀ віддякуватися

Словник української мови Борис Грінченко В віддячити

віддячитися ▶

Київ: Горно, 1927

Віддя́кувати, кую, єш, віддя́чити, чу, чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяне, віддячим! Стор. МПр. 51.