Словник української мови (1927)/відділ
| ◀ віддіжурити | Словник української мови В відділ |
відділити ▶ |
|
Ві́дділ, лу, м. 1) Отдел, раздел. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов. Г. Барв. 487. 2) Отряд. На вулиці відділ царського війська не допускав, щоб тиснулася товпа. Лелкий. *3) Отделение, факультет. Сл. Нік.