Словник української мови (1927)/відзволяти

by Борис Грінченко

◀ відзволити

Словник української мови Борис Грінченко В відзволяти

відзволятися ▶

Київ: Горно, 1927

Відзволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відзво́лити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. I. 138. Отто одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерти. Рудч. Ск. I. 120.