Словник української мови (1927)/відклонятися
| ◀ відклоняти | Словник української мови В відклонятися |
відклякати ▶ |
|
Відклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відклони́тися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклон. Грин. III. 175. Молодий і молода молються спершу богу, тоді одклоняються батькові й матері. Грин. III. 531. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок поспішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. Чуб. V. 798. З України до дівчини козак відклонився. Чуб. V. 305. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому. Г. Барв. 152.