Словник української мови (1927)/відколупнути

by Борис Грінченко

◀ відколуплювати

Словник української мови Борис Грінченко В відколупнути

відколупувати ▶

Київ: Горно, 1927

Відколу́плювати, люю, єш, відколу́пувати, пую, єш, сов. в. відколупа́ти, па́ю, єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33.