Словник української мови (1927)/відлучатися

by Борис Грінченко

◀ відлучати

Словник української мови Борис Грінченко В відлучатися

відлучення ▶

Київ: Горно, 1927

Відлуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відлучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Отделяться, отделиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Змиев. у.