Словник української мови (1927)/відлітати
| ◀ відліт | Словник української мови В відлітати |
відлітний ▶ |
|
Відліта́ти, та́ю, єш, сов. в. відлеті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлететь. Пташки у вирій одлітають. МВ. II. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл одлітає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст.