Словник української мови (1927)/відмагати
| ◀ відмагання | Словник української мови В відмагати |
відмагатися ▶ |
|
Відмага́ти, га́ю, єш, сов. в. відмогти́, мо́жу, жеш, гл. Отнимать, отнять. Почав пан хату відмагати: десь прикупив сем'ю людей, то треба було хати. МВ. I. 44.