Словник української мови (1927)/відморгувати

by Борис Грінченко

◀ відморгнути

Словник української мови Борис Грінченко В відморгувати

відморити ▶

Київ: Горно, 1927

Відмо́ргувати, гую, єш, *сов. в. відморгну́ти, ну́, неш, гл. Отвечать, ответить миганием. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).