Словник української мови (1927)/відміняти
| ◀ відмінювати | Словник української мови В відміняти |
відмінятися ▶ |
|
Відміня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відміни́ти, ню́, ниш, гл. 1) Переменять, переменить, изменять, изменить. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. Відміни́ло. Переменилось. Вчора був великий мороз, а сьогодня відмінило. 2) Покупать, купить и поставить восковую свечу в церкви. Відміню святій Покрові свічку дорогую і на корогов до церкви двісті подарую. Мкр. Н. 14. Відмінила свічечку за копієчку. Ном. № 12832. У Кулиша не только о свечке, а вообще подарить, пожертвовать. Псалтирщик шість неділь псалтир читав, а за те йому покійного батька свиту відмінили і хустку, і малахай. ЗОЮР. II. 287. 3) Выкупать, выкупить из неволи. Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку: їде мамця відмінити. АД. I. 100.